Коли лікування раку завершено, одна з найбільш обнадійливих фраз для пацієнта – повна ремісія. Це означає, що терапія дала результат і жодних ознак ракових клітин не виявлено ні на знімках, ні за результатами лабораторних тестів.
Але є й інший термін, який може викликати запитання у пацієнтів, – мінімальна залишкова хвороба (МЗХ) або мінімальна резидуальна хвороба (МРХ). Цей термін часто використовується онкологами під час лікування таких захворювань, як лейкемія, лімфома або множинна мієлома. МЗХ означає, що в організмі все ще можуть залишатися ракові клітини, які неможливо виявити стандартними методами діагностики, такими як сканування або звичайні аналізи крові.
МЗХ – це не привід для паніки, але важливий сигнал для лікарів, що хвороба могла не повністю піти, навіть якщо немає явних симптомів. Тому мінімальна залишкова хвороба потребує додаткового моніторингу та іноді додаткової терапії, щоб знизити ризик рецидиву та забезпечити більш довгостроковий контроль над захворюванням.
Ми обговорили це питання з фахівцями лікарні ізраїльської онкології LISOD, які щодня працюють із пацієнтами з різними онкологічними діагнозами, і дізналися, що важливо знати про мінімальну залишкову хворобу та її можливий вплив на подальше лікування.
Що таке мінімальна залишкова хвороба?
Мінімальна залишкова хвороба – це наявність невеликої кількості ракових клітин, що залишаються в організмі після завершення основного курсу лікування. Ці клітини можуть залишатися непоміченими навіть під час використання стандартних методів діагностики, але вони мають здатність активізуватися і викликати рецидив захворювання.
Приклад із лейкемією. Після завершення хімієтерапії лікарі аналізують зразки кісткового мозку під мікроскопом. Якщо вони не знаходять ознак раку, а кістковий мозок починає виробляти нормальні клітини, це називається повною відповіддю на лікування. Однак іноді може статися рецидив, що свідчить про наявність залишків ракових клітин, які не вдалося виявити. Ці приховані клітини і становлять мінімальну залишкову хворобу. Вони не викликають симптомів, але можуть спровокувати повторний розвиток захворювання.
МЗХ важлива в діагностиці та моніторингу стану пацієнтів, особливо при захворюваннях крові, таких як лейкемія та лімфома. Виявлення МЗХ допомагає лікарям своєчасно коригувати план лікування, знижуючи ризик рецидиву.
Як перевірити мінімальну залишкову хворобу, якщо її складно виявити?
Щоб виявити мінімальну залишкову хворобу, яка часто залишається непомітною за стандартних аналізів, лікарі використовують сучасні високочутливі методи діагностики. Серед них:
- Секвенування нового покоління (NGS). Цей метод дає змогу досліджувати зразки кісткового мозку на наявність генетичних мутацій, характерних для ракових клітин. Навіть якщо мікроскопічні дослідження не виявляють аномальних клітин, наявність таких мутацій вказує на присутність МЗХ.
- Проточна цитометрія. Ця методика заснована на аналізі аномальних білків на поверхні клітин. За допомогою проточної цитометрії лікарі можуть оцінити кількість клітин, які мають ці білки, що дає уявлення про наявність залишкових злоякісних клітин.
Використання цих передових методів дає змогу точніше оцінити, чи є МЗХ у пацієнта після завершення основного курсу лікування, і в разі потреби коригувати подальшу терапію.
Які наслідки для пацієнта, у якого після лікування спостерігаються ознаки МХЗ?
Мінімальна залишкова хвороба часто визначає подальшу стратегію лікування, і її наслідки залежать від конкретного типу раку і стадії діагностики.
- Додаткове лікування. Якщо у пацієнта виявляється МЗХ після завершення основного курсу терапії, це сигнал для лікарів про необхідність додаткових заходів. Найчастіше це передбачає посилене лікування, зміну препаратів або призначення більш інтенсивних курсів.
- Рецидив. Наявність МЗХ після завершення лікування підвищує ризик рецидиву, тому що ракові клітини, які залишилися, можуть знову почати розмножуватися і викликати повторне захворювання.
- Трансплантація стовбурових клітин. Якщо МЗХ зберігається після декількох курсів хімієтерапії, може знадобитися більш агресивне втручання, таке як трансплантація стовбурових клітин. Це особливо актуально для пацієнтів з лейкемією, для яких такі процедури можуть стати життєво важливими.
Загалом наявність мінімальної залишкової хвороби – це важливий маркер, який вказує на необхідність подальших кроків для запобігання рецидиву і поліпшення прогнозу пацієнта.
Що онкологи можуть дізнатися із залишкових ракових клітин?
МЗХ дає лікарям унікальну можливість вивчити залишкові ракові клітини, які могли вижити після основного курсу лікування. Ці дослідження допомагають онкологам краще зрозуміти, як рак змінюється та адаптується, а також виявити його слабкі сторони, які можна використати для подальшого лікування.
- Вивчення адаптації раку. Рак здатний змінюватися під впливом терапії, стаючи іншим порівняно з тим, яким він був на початкових стадіях. Це пояснює, чому частина клітин виживає після лікування – вони можуть мати нові мутації або механізми захисту. Аналізуючи МЗХ, лікарі дізнаються, які зміни відбулися в ракових клітинах, і можуть адаптувати стратегію лікування у відповідь на ці зміни.
- Модифікація лікування. Розуміння МЗХ дає змогу лікарям коригувати терапію, додаючи нові препарати, які націлені на вразливості ракових клітин, що залишилися. Це може включати як посилення хімієтерапії, так і призначення більш цільових ліків, здатних знищувати навіть ті клітини, які стійкі до стандартного лікування.
- Нові напрямки досліджень. Дослідження мінімальної залишкової хвороби відкривають можливості для розробки нових методів терапії. Лікарі та науковці прагнуть знайти додаткові вразливості залишкових клітин, які можна використати для їх повного усунення в майбутньому.
Таким чином, вивчення МЗХ – це не тільки крок до поліпшення поточних протоколів лікування, а й шлях до створення нових, більш ефективних методів боротьби з раком.
